Борис Тарасюк: Нам потрібно ще чимало попрацювати над приведенням нашого енергетичного законодавства до європейських стандартів
Голова Народного Руху України, Голова парламентського Комітету з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк впевнений, що Верховна Рада ратифікує Угоду «Про Енергетичне співтовариство», до якої 18 грудня 2009 року була приєднана Україна згідно одностайного рішення Рада міністрів Євросоюзу.
Народний депутат зазначив, що Енергетичне співтовариство є першою структурою Європейського Союзу, в якій Україна матиме повноправне членство. "Тепер справа за парламентом. Верховна Рада України має ратифікувати відповідну угоду. Впевнений, що за це проголосують депутати нашого парламенту", - відмітив він.
В той же час Борис Іванович наголосив, що це є тільки початком. "Нам потрібно буде ще чимало попрацювати над приведенням нашого енергетичного законодавства до європейських стандартів. Очевидно, все це вже питання наступної сесії", - сказав Борис Тарасюк.
Нагадаємо, Угоду «Про Енергетичне співтовариство» було підписано у жовтні 2005 року в Афінах і вона набула чинності 1 липня 2006 року. В об´єднання входять 27 країн ЄС і балканські держави. На основі документа учасники створили єдині правила функціонування ринків електроенергії та газу - від ціноутворення до створення стратегічних запасів енергоносіїв. В об´єднання входять 27 країн ЄС і балканські держави. Енергетичне співтовариство створено для поширення досвіду внутрішнього енергетичного ринку ЄС на Південно-Східну Європу та сприяння залученню інвестицій в енергетичну галузь країн-учасниць угоди.
12 липня 2010 року в приміщенні УКРІНФОРМу відбулася презентація-обговорення одразу двох публікацій Інституту Євро-Атлантичного співробітництва (ІЄАС): дослідження «Посилення громадської участі в процесах європейської та євроатлантичної інтеграції України» та аналітичного звіту «Оцінка впливу виконання РНП-2009 на процес прийняття та імплементації державних рішень та політик в Україні».
26 травня Інститутом Євро-Атлантичного співробітництва спільно з Фондом Конрада Аденауера в Полтаві була проведена подіумна дискусія на тему «Європейська інтеграція України: шляхи інтеграції та демократичних реформ». На подію зібралися представники місцевих громадських організацій, влади.
Видання присвячене аналізу українського досвіду громадської участі в процесах європейської та євроатлантичної інтеграції України, зокрема, через громадський моніторинг і контроль; громадську експертизу; громадське інформування та адвокацію; громадську дипломатію.
ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ВЕЛИКОГО ВІТЧИЗНЯНОГО БІЗНЕСУ
Європейський союз для України є першим по значенню торгівельним партнером, на долю якого приходиться близько 8 млрд. дол. США українського експорту та 10 млрд. дол. США імпорту товарів та послуг з Євросоюзу за січень – листопад 2005 року (за даними Держкомстату).
Особливу роль у зовнішньоторговельних відносинах відводять великому вітчизняному бізнесу, який виходячи з товарної номенклатури експорту України до країн ЄС, є двигуном у розвитку співпраці. Для визначення загальних проблем розвитку великого бізнесу України в контексті євроінтеграції насамперед потрібно розглянути період створення великого бізнесу і його концентрування у ФПГ (фінансово - промислові групи) та вплив на розвиток бізнесу євроінтеграційних намірів України.
детальнiше
Після президентських виборів Україна може знову повернутися до багатовекторності в питаннях безпеки. На зміну зовнішньополітичному курсові чинного президента Віктора Ющенка на євроатлантичну інтеграцію може прийти політика «активного нейтралітету», яка передбачає співпрацю з кількома оборонними альянсами. Про це йшлося на міжнародній конференції «Вибори-2010: нові контури української безпеки».
Сьогодні вперше, принаймні з часів Реформації (XVI сторіччя), частина континенту від Атлантичного океану і аж до Бугу об’єднана в єдиний безпековий, економічний і політичний простір. А вплив інституцій, що оформлюють цей простір (ЄС і НАТО), сягає Росії. Саме безпрецедентне розширення Заходу, що триває після 1989 року, не тільки докорінно змінило, а й революціонізувало міжнародну ситуацію. Серед пов’язаних із цим процесом наслідків центральне місце посідає консервативне прагнення Росії захистити власний суверенітет, як його розуміють у Кремлі, а отже, відновити зону впливу в Європі.