Улітку цього року президентом Європейського парламенту (ЄП) уперше став представник східноєвропейської країни-члена ЄС – колишній прем’єр-міністр Польщі Єжи Бузек. Після цього у Східній Європі і, зокрема, в Україні з’явились сподівання, що тепер до голосу Сходу Європи в ЄС будуть більш прислухатися. Цей майстер компромісу та один з основних євроінтеграторів Польщі напередодні офіційного візиту до України в ексклюзивному інтерв’ю «Главреду» закликав українських лідерів помиритись і розповів, що в Європі все ще побоюються нової газової кризи.

Ви прибули до України за кілька тижнів до президентських виборів. Чого очікуєте від цього візиту? Чи не побоюєтесь, що будь-які поточні домовленості з українськими партнерами просто «випаруються» після виборів та зміни політичної еліти?

Я відвідую вашу країну на запрошення спікера Верховної Ради Володимира Литвина. З нетерпінням чекаю, коли зможу розповісти в Києві про можливості зміцнення міжпарламентських зв’язків між ВР та Європейським парламентом через співпрацю в рамках Парламентської асамблеї Євронест (Парламентський вимір Східного партнерства. – Ред.).

Окрім того, своїм візитом я хотів би показати солідарність ЄС з Україною під час економічної кризи та наголосити на важливості підтримання політичного балансу та стабільності в Україні, незважаючи на поточну передвиборну кампанію.

Урешті-решт, Україна є однією з перших країн, до якої я здійснив свій офіційний закордонний візит як президент ЄП. Я роблю це, щоб підкреслити стратегічну вагу, яку ЄС надає Україні. Не випадково цей візит є вже другим візитом президента ЄС до України лише цього року (у квітні цього року Україну відвідав попередник Бузека на посаді президента ЄП – Ганс-Ґерт Поттерінг. – Ред.). Цей факт свідчить про те, що інтенсивність відносин між ЄС та Україною зростає, а також про значне місце України в порядку денному зовнішньої політики ЄП.

Без сумніву, Україна – європейська країна, яка наближається до демократичних стандартів ЄС. Сподіваюсь, що ваші політичні лідери віднайдуть достатньо сил та рішучості, аби запровадити необхідні політичні, інституційні, соціальні та економічні реформи, реформу суддівської системи, що необхідно для побудови європейського майбутнього для українських громадян.

Чи спричиняє поточна передвиборна кампанія в Україні так багато тривоги в ЄС, як це було в 2004 році під час Помаранчевої революції?

Маю надію, що ці президентські вибори будуть вільними та чесними. ЄП отримав запрошення взяти в них участь як спостерігач, і ми вирішили відправити до України делегацію із 10 осіб. За останні п’ять років Україна досягла значного демократичного прогресу. І я вірю, що ці зміни – незворотні.

Звісно, під час цього періоду ми були свідками політичної нестабільності та боротьби за владу, що, зрозуміло, спровокувало значне хвилювання в ЄС. Незважаючи на ці виклики, демократичні інститути наразі змогли залишитись неушкодженими. І прозорість виборів, які відбувались за цей час, розвіяли будь-які сумніви у тому, що Україна – демократична країна.

Не кажучи вже про те, що ми вважаємо ці вибори надзвичайно важливими. Тому уважно стежитимемо за тим, що відбувається в Україні. Сподіваюсь, що українське керівництво зробить усе, щоб ці вибори були гідними довіри, демократичними й цілком відповідали Конституції України та європейським демократичним стандартам.

Чи є в ЄС побоювання, що ця президентська кампанія в Україні сповільнить співпрацю між Україною та ЄС на найближчі півроку?

Україна потребує підтримки та допомоги ЄС, особливо під час кризи. Тому не думаю, що в ці скрутні часи можна собі дозволити сповільнити співпрацю з ЄС чи відтермінувати переговори з приводу виконання умов МВФ щодо надання позики за програмою stand-by. Ба більше, ЄП обговорить макрофінансову допомогу ЄС (у розмірі Ђ610 млн) для України у найближчі місяці. І ми маємо надію, що це сприяння допоможе вашій країні профінансувати власний зовнішній платіжний баланс та дефіцит державного бюджету.

Тому я вірю, що, незважаючи на нинішню кампанію, українці зацікавлені в тому, щоб політичні лідери подолали всі розбіжності, забезпечили довготривалу політичну стабільність і працювали на досягнення спільної мети – європейської інтеграції.

На Україну та ЄС чекає ще багато роботи. Зокрема, в просуванні переговорів щодо Угоди про асоціацію і Угоди про зону вільної торгівлі, а також у просуванні політики Східного партнерства. Головування в ЄС Іспанії продовжить розвиток проектів Східного партнерства для всіх країн, що беруть участь у ньому.

Більше того, наступного року з’явиться Парламентська асамблея Євронест, де ЄП та Верховна Рада працюватимуть пліч-о-пліч з іншими парламентарями з цього регіону (Східної Європи. – Ред.).

Тому, беручи до уваги геополітичну та стратегічну вагу України, ми очікуємо, що ваша держава відіграватиме провідну роль серед країн, які беруть участь у Східному партнерстві. Нам не можна гаяти часу. Звісно, все залежить від бачення та рішучості політичних лідерів у Києві.

Ваш колега з ЄП Чарльз Таннок у своїй статті в одній з українських газет нещодавно заявив, що «президентські вибори в Україні у січні 2010 року стануть ще одним серйозним випробуванням для ЄС, який шукає шляхи розвитку відносин із Росією». Ви погоджуєтесь із цією думкою?

Ми вважаємо, що відносини з Україною є не викликом, а можливістю. Це прекрасна можливість не лише покращити наші відносини, а й підвищити стабільність, безпеку та процвітання в усьому регіоні. У нас спільний порядок денний – прагнення досягти істотних результатів для країн та громадян, які залучені до Східного партнерства. Більше того, і Україна, і ЄС прагнуть розвивати хороші відносини з Росією, які базувались би на істинному партнерстві. А ще дозвольте наголосити на тому, що відносини ЄС з Росією не повинні будуватись за рахунок наших особливих зв’язків з Україною.

Ви перший президент Європейського парламенту зі східноєвропейської країни. Зокрема, в Україні є певні очікування, що після вашого обрання в Європарламенті буде більше «східної політики». Чи виправдані такі сподівання? Що ви особисто маєте намір зробити, аби наблизити Україну до ЄС? І яку пораду щодо європейської інтеграції можете дати українським партнерам?

Маю надію, що з моїм обранням на посаду президента ЄП розмови про Стару та Нову Європу, а також про поділ на Захід та Схід припиняться. Ми є єдиною Європою, і я вважаю себе представником усіх громадян ЄС. Проте, звичайно, як поляк я з особливим розумінням ставлюся до проблем наших сусідів на Сході. Тому зобов’язання ЄС у регіоні Східного партнерства, без сумніву, будуть одним із пріоритетів мого головування в ЄП.

Сподіваюсь, моя діяльність у «Солідарності» та на посаді прем’єр-міністра Польщі допоможе мені дати нашим друзям в Україні корисні поради щодо необхідності та виклику в імплементаціях потрібних реформ і просування євроінтеграції.

У своєму серпневому відеопосланні до Президента України російський президент Дмітрій Медвєдєв висловив своє негативне ставлення до Ющенка. Чим, на вашу думку, завершиться ця дипломатична війна між Києвом та Москвою? І що потрібно, аби Росія почала сприймати Україну як рівноправного партнера?

Нас, звісно, непокоїть серпневе погіршення російсько-українських відносин. Ми вважаємо, що вони мають базуватися на взаємній довірі, впевненості та взаємоповазі, а не на страху, підозрах і залякуванні. Розумію, що з того часу дипломатичні відносини дещо пом’якшились, і маю надію, що впродовж найближчого часу вони знову стануть нормальними та дипломатичними. Хочу використати цю можливість, аби запевнити українських громадян у тому, що ЄС підтримує вашу незалежність, суверенітет та територіальну цілісність.

Протягом кількох останніх місяців у Брюсселі жваво обговорюють різноманітні заходи, щоб запобігти черговій газовій кризі. Чи допоміг саміт ЄС–Росія, що відбувся у Стокгольмі, та підписання меморандуму про систему раннього попередження щодо постачання енергоресурсів подолати апокаліптичні очікування в Брюсселі щодо можливості відключення постачання газу цієї зими? Словом, чи стали європейці менше переживати з приводу можливості нової газової кризи?

Насамперед хочу наголосити, що одним із пріоритетів мого президентства є формування політичної волі в Брюсселі до створення Європейської енергетичної спільноти. Після впровадження Лісабонської угоди, думаю, це буле легше матеріалізувати. У рамках цього утворення Росія як основний постачальник енергоресурсів та Україна як основна країна-транзитер відіграватимуть значну роль. Ми хочемо, щоб торгівля енергоресурсами в регіоні була передбачуваною, прозорою та базувалась на принципах Енергетичної хартії та Транзитного протоколу.

Спогади про минулорічний гіркий досвід газової суперечки між Росією та Україною все ще жевріють у пам’яті європейських громадян, особливо Словаччини та Болгарії. Тому ми, звичайно, стурбовані з приводу можливості нової газової кризи цієї зими. Саміт ЄС–Росія у Стокгольмі та підписання меморандуму про систему раннього попередження постачання енергоресурсів – звісно, позитивні моменти. Ми також вітаємо нещодавні домовленості між українським та російським урядами з питань двосторонньої співпраці в газовій сфері. Я вірю в те, що всі важливі питання щодо транспортування газу, врешті-решт, буде вирішено, і ми зможемо натішитись теплим та спокійним Різдвом.